Від гачків до героїв:

Коли Люк Скайвокер дивиться на свою нову руку в кінці фільму «Імперія завдає удару у відповідь» , відбувається щось непомітне, але потужне: наукова фантастика пропонує нам версію протезної технології, яка є настільки передовою, що вона здається майже непомітною. Ніякого незграбного металу, ніякої «руки робота». Просто функція, нормальний стан і обіцянка рухатися вперед.

Це образ, який сформував розуміння цілим поколінням втрати кінцівок і встановив планку протезування .

Але сьогодні для багатьох людей з ампутованими кінцівками реальність далека від всесвіту Зоряних воєн. Найпоширеніший термінальний пристрій у Сполучених Штатах не є високотехнологічним, елегантним чи бездоганним. Це розрізний гачок — інструмент, запатентований у 1912 році. Понад 100 років тому.

У цьому блозі досліджується, як голлівудський образ людей з ампутованими кінцівками, від капітанів піратів до міжгалактичних героїв, створив суспільне сприйняття, яке часто суперечить реальному досвіду, і чому це важливіше, ніж люди можуть подумати.

Голлівудська галерея протезних персонажів

Капітан Гак, мабуть, є найвідомішим інвалідом в історії кіно. Його персонаж, представлений у 1904 році, допоміг визначити постійний образ: лиходій із гачком. Небезпечно. зламаний. Визначається втратою. І, звичайно, вічно ворогують з героєм.

З часом архетип розвивався, але не завжди в більш реалістичному напрямку. У «Божевільному Максі: Дорога гніву» Фуріоза володіє міцною, функціональною протезною рукою, яка підходить для суворого світу, в якому вона живе. У всесвіті Marvel у Зимового солдата металева рука настільки потужна, що вона служить і зброєю. Ці персонажі сильні, так, але їхні кінцівки також перебільшені, іноді межуючи з фантазією про супергероїв.

Потім є лейтенант Ден із Форреста Гампа , який, можливо, пропонує більш обґрунтований образ. Його персонаж описує емоційний вплив втрати кінцівки, а також потенціал для зростання та адаптації.

І, нарешті, є Люк Скайвокер .

У фільмі «Імперія завдає удару у відповідь » Люк втрачає руку в битві. Але вже в наступній сцені він отримує нову — бездоганно інтегровану, повністю функціональну та здатну на все, що могла зробити його біологічна рука. Це не просто момент розвитку медицини; це момент заспокоєння. Рана зажила. Герой продовжує.

Протез Луки не показаний ні як обмеження, ні як відповідальність. Це просто так . І у мільйонів глядачів цей момент закріпив думку: протезування може повністю відновити людину. Можливо, навіть посилити їх.

Це бачення відновлення кінцівок надихає, але воно також оманливе.

За межами кінотеатру користувачі протезів стикаються з іншою історією. Незважаючи на неймовірні успіхи в інженерії та дизайні, найпоширенішим термінальним пристроєм для верхніх кінцівок в Америці залишається роз’ємний гачок . Функціональний, так. Але по суті він не змінився з моменту вперше запатентованого в 1912 році.

Сама ця статистика багато говорить про стан галузі.

Хоча громадськість може уявити собі світ роботизованих рук та інтуїтивно зрозумілих інтерфейсів, реальність така, що багато людей з ампутованими кінцівками все ще покладаються на прості механічні рішення. Ці пристрої можуть бути ефективними, але вони рідко нагадують бездоганну інтеграцію, яку можна побачити у фільмі.

Чому відключення?

Частково тому, що кіномагія часто випереджає те, що можливо, і тому, що публіка припускає, що технології в кіно повинні існувати в реальному житті. Таке припущення створює хибне відчуття прогресу, що може призвести до обмеженого фінансування, уповільнення інновацій і загального браку поінформованості про те, що люди з ампутованими кінцівками справді потребують.

Представництво — це не лише видимість, а й формування очікувань.

Коли громадськість вважає, що протезування повністю вирішено, стає менш гостро його вдосконалювати. Коли молоді люди з ампутованими кінцівками ростуть і бачать лише фантастичні кінцівки чи лиходійські гачки, це може спотворити їхнє уявлення про себе. А коли інновації зупиняються, реальним людям доводиться керувати повсякденним життям інструментами, які не завжди відповідають їхнім потребам.

Але це не означає, що прогресу немає.

У той час як міоелектричні та роботизовані кінцівки, як правило, потрапляють у центр уваги, пристрої, що працюють від тіла, тихо розвиваються — і вони відіграють важливу роль у ліквідації розриву між вигадкою та функцією.

Такі пристрої, як ProHensor, створені для покращення сприйнятливості протезів шляхом підвищення функціональності та довговічності, залишаючись доступними за ціною та підлягаючи страхуванню. Завдяки автоматичному механізму блокування ProHensor дозволяє користувачам утримувати без постійних зусиль, забезпечуючи рівень контролю, який наближається до того, що давно обіцяв Голлівуд.

Поки технології повністю не виправдають мрії наукової фантастики, інновації, що працюють на тілі, допоможуть користувачам працювати, грати та жити повноцінно. Це не кінцівка світлового меча. Але він справжній, його можна використовувати та доступний зараз.

Голлівуд продовжуватиме уявляти нові сміливі версії майбутнього. І це добре. Рука Люка Скайвокера подарувала поколінням глядачів бачення надії, відновлення та сили.

Але новатори, протезисти та дизайнери повинні втілити це бачення на землю.

Завдяки розумнішому дизайну, розробці, орієнтованій на користувача, і відданості потребам реального світу, ми можемо створювати пристрої, які відображають не тільки те, що можливо, але й те, що справді потрібно .

Бо коли світ протезування наздожене кіно, справжніх героїв не буде на екрані. Вони будуть ходити між нами.